Звичайні хондрити
Звичайні хондрити | |
|---|---|
| — Клас — | |
 Звичайний хондрит NWA 869 | |
| Композиційний тип | Кам'яний |
| Тип | Хондрит |
| Інші назви | O-хондрити (від англ. ordinary — «звичайний») |
.jpg)
Звичайні хондрити (англ. Ordinary chondrites, O chondrites) — клас кам'яних хондрових метеоритів. Вони значно переважають інші різновиди метеоритів за чисельністю, — з-поміж усіх знайдених на Землі метеоритів звичайні хондрити становлять 87%[1]. Саме тому вони отримали назву «звичайні».
Припускають, що звичайні хондрити походять із трьох батьківських астероїдів, уламки кожного з яких утворюють окрему групу метеоритів — H-хондрити, L-хондрити та LL-хондрити[2].
Підозрюється, що ці метеорити не є представниками типових астероїдних батьківських тіл, а радше декількох обраних, які розташовані в такому місці Сонячної системи, яке сприятливе для потрапляння цих метеоритів на навколоземні орбіти. До таких місць можна віднести, наприклад, розташування поблизу люків Кірквуда та/або меж орбітального резонансу в головному поясі астероїдів. Фактично, лише один, непоказний астероїд 3628 Божнемцова був ідентифікований як такий, що має спектр дуже близький до спектру звичайних хондритів.
Імовірним батьківським тілом H-хондритів (до яких належать близько 46% усіх звичайних хондритів) є астероїд 6 Геба, однак його спектр дещо відрізняється, що спричинено, швидше за все, наявністю металевого компонента, утвореного внаслідок плавлення при зіткненні з іншим тілом[3].
Імовірно, звичайні хондрити являють собою добре збережені зразки лише декількох окремих астероїдів, які опинилися в потрібний час у потрібному місці, щоб багато їхніх уламків потрапило до Землі у наш час. З іншого боку, спостереження за астероїдом 243 Іда, які виконував космічний апарат Галілео, виявили, що поверхня планетоїда частково «вивітрюється» й спектр відбиття нововідкритої поверхні нагадує спектр звичайних хондритів, тоді як старіша поверхня має спектр, що відповідає спектрам звичайних астероїдів S-типу.
Звичайні хондрити поділяють на три групи, які відрізняються між собою вмістом заліза та його хімічним станом[4][5]:
- H-хондрити мають високий (англ. High) загальний вміст заліза;
- L-хондрити мають порівняно низький (Low) загальний вміст заліза;
- LL-хондрити мають низький (Low) загальний вміст заліза і, на відміну від L-групи, більша його частка перебуває в окисненому стані, а менша — у вільному (металічному).
Залежно від мінералогічного складу звичайні хондрити поділяють на олівін-гіперстенові, олівін-бронзитові та олівін-піжонітові[4]. Найпоширенішими є олівін-гіперстенові.
- ↑ Meteorite frequencies by group. The Meteorite Catalogue. Natural History Museum. Архів оригіналу за 3 травня 2006. Процитовано 16 листопада 2014.(англ.)
- ↑ Dr. David Kring. Asteroid Initiative Workshop Cosmic Explorations Speakers Session. YouTube.com. NASA.(англ.)
- ↑ Gaffey, M. J.; Gilbert, S. L. (1998). Asteroid 6 Hebe: The probable parent body of the H-Type ordinary chondrites and the IIE iron meteorites. Meteoritics & Planetary Science. 33: 1281. Bibcode:1998M%26PS...33.1281G.
{{cite journal}}: Перевірте довжину|bibcode=(довідка) - ↑ а б Хондрити звичайні // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 514. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ Meteorite Book: Ordinary Chondrites. Northern Arizona University. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 16 листопада 2014.(англ.)
- Stony meteorites. The Catalogue of Meteorites. The Natural History Museum. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 16 листопада 2014.(англ.)
- A Pictorial of Ordinary Chondrites. Meteorites Australia. Архів оригіналу за 17 лютого 2011. Процитовано 16 листопада 2014.(англ.)
- James St. John, a geologist at Ohio State University. Gallery of Ordinary Chondrites. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 16 листопада 2014.(англ.)
- H6 group explanation. The Meteoritical Society. Архів оригіналу за 17 серпня 2014. Процитовано 16 листопада 2014.(англ.)